|
|
Сьогодні в "Телекритиці" відбулася чат-конференція з Вольдемаром (Майором) Фидрихом - лідером польського мистецько-політичного руху "Помаранчева альтернатива". Пропонуємо відредагований варіант чату. "Живий" формат чату читайте тут.
- Вітаю всіх в чаті! Перший раз мені доводиться спілкуватися в чаті іншою мовою, аніж польська. Я готовий відповісти на ваші запитання, і маю надію, що ви відкриті для запитань до вас.
- За кого ви голосували на цих виборах у Польщі і чому?
- Ситуація в Польщі є непростою. Побачивши за одним з ліберальних кандидатів підтримку спеціальних служб, я вибрав як менше зло, Качинського.
- Який вплив на вас мав Гі Дебор та його практика політперформенсів? Чи був такий вплив узагалі?
- Коли я був молодим, читав про це, оскільки вчився на факультеті історії мистецтв. Мабуть, що вплив був, але те, що відбувалося власне в той момент, було для мене цікавішим.
- Чи стежите ви за подіями на українському медіaпросторі? Як ви вважаєте, чому українська помаранчева влада досі не спромоглася створити суспільного мовлення? Як дискусія і процес створення суспільного мовлення відбувалися у Польщі?
- Можна сказати, що в Польщі немає незалежних медіа, натомість є три державних телеканали. Ті медіа, що висвітлювали вибори в Польщі, також були керовані. Я слідкую за тим, що відбувається в українських медіа, і український народ має величезний шанс створити таку владу, яку хоче. Люди вже не можуть просто пасивно дивитися телевізор, а мусять бути активними.
- Чи можна вважати Помаранчеву революцію в україні великим мистецьким геппенінгом?
- Я вважаю, що так.
- А у нас існує міф про незалежну "Газету виборчу" - взірець для українських журналістів. Розкажіть, чим вона вас розчарувала?
- Я ніколи не вважав, що ця газета є незалежною. Тому, власне, не можна сказати, що вона мене розчаровує.
- Не хочу вас ображати, але ви відповіли на запитання досить куцо. То, все-таки, від кого залежна "Газета виборча", і як конкретно це позначається на її шпальтах?
- "Газета виборча" демонструє дуже "правильне" мислення. Якщо, наприклад, проходять антиурядові маніфестації, то часто такі події саркастично коментуються. На останніх виборах вона відверто підтримувала кандидата Партії Ліберальної (Туска), і, гадаю, що через це втратила багато читачів.
- Чи вірите ви в ефективність політичного геппенінгу - чи може він справді щось змінити у політичній ситуації?
- Я можу вірити в ефективність геппенінгу для самих учасників геппенінгу, а вплив власне на суспільство дуже сильно залежить від інформування.
- Запитання щодо назви вaшої профспілки - на початку створення її назва звучала саме "Помаранчева альтернатива" чи вона була змінена після подій в Україні?
- Назва "Помаранчева альтернатива" з'явилася ще в 1981 році. Більше можна дізнатися на нашій офіційній сторінці. А також - безпосередньо на виставках, які проходитимуть з початку листопада у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Львові та Києві.
- Чому часто поєднують мистецтво і політику; на вашу думку політика має бути мистецтвом чого? - миру чи війни?
- Як в політиці, так і у мистецтві важливим є сприйняття. Від нього все залежить. А існування мистецтва в політиці має сенс, коли воно може щось очистити.
- А що ви маєте на увазі під "незалежністю"? В Польщі, все ж таки, створене суспільне мовлення - інша справа, що воно може контролюватися державою. Але було б цікаво більш конкретно почути від вас про дискусії навколо суспільного-державного мовлення у Польщі...
- Була дискусія, коли вибухнув корупційний скандал довкола прийняття постанови про приватизацію державних медіа. Це призвело до відставки уряду Міллєра.
- Як би вам хотілося зустріти старість?
- Досить непросте питання, бо я би взагалі не хотів зустрічатись зі старістю. Але вона невмолимо наближається. Я можу сказати тільки те, що говорять великі духовні лідери: треба бути в єдності з ситуацією.
- Кого ви вважаєте ефективним політиком в Україні?
- З того, що я бачу, то всі політики України намагаються бути ефективними, але, напевно, ці події навколо металургійних заводів, коли Україна отримала величезний прибуток, можна вважати успіхом пані Тимошенко. Але про те, хто має шанс стати ефективним політиком, буде відомо після наступних виборів.
- Чи консультували ви "Пору" під час української революції?
- Тоді - не консультував, і, власне, тільки тепер маю можливість ближче познайомитись з представниками "Пори", яка підтримує цикл виставок по Україні. Напевно, вони матимуть майбутнє лише в тому випадку, якщо стануть більш терплячими.
- Що ви думаєте про нашого Президента Віктора Ющенка?
- Це симпатичний чоловік, який зараз перебуває у дуже непростій ситуації. Адже поєднувати посаду Президента з лідерством у політичній партії - це важко. Така ситуація його великою мірою обмежує.
- Чи довго треба готувати політичний перформенс, щоби він вийшов гарно? Чи досить просто ідеї? Як краще інформувати людей про акцію? Дайте поради.
- Найкраще постійно зустрічатися з людьми, потім визначити якесь місце, де має відбутися акція, ділитися задумами з учасниками, добре поінформувати - через Інтернет, афіші, флаєри. Важливо заінтригувати громадськість, можливо, навіть трохи спровокувати, але щоб в цьому була якась важлива ідея, меседж. І почати це робити. Дозволяти іншим долучатися до акції, не цензурувати.
- Звідки помаранчевий колір? Не ви його запропонували для кампанії Ющенка?
- Колір пов'язаний з тим, що мій друг хотів видавати газету під назвою "Помаранчева альтернатива", і був в цей час захоплений голандським рухом "Provo". Їхнім кольором був помаранчевий. А кампанії Ющенка я помаранчевого кольору не пропонував. Не виключено, що хтось знав про "помаранчеву альтернативу", але я про це нічого не знав.
- Я би хотів взяти участь в якихось веселих акціях ПА. Звідки можна дізнатися, що ви знову збираєтеся щось утяти, і чи можна розраховувати на вашу допомогу в органзаційному плані - ну, там хтось поселить, нагодує?..
- Можна про це подумати, а можна щось зробити і в Україні. З якого ви міста?
- Ви антиглобаліст?
- Не можу дати однозначної відповіді.
- Тоді як? Альтерглобаліст?
- Я бачу майбутнє світлим, мабуть, що в інтеграції. Але, як я колись не хотів інтеграції, яку пропонували комуністи, так сьогодні також не хочу інтеграції, яку пропонують великі банки. Це також не є добре.
- Вибачте, проте не можна трошки поточніше щодо сприйняття? Hаприклад, Буш теж своє вторгнення у Ірак розцінює як мирну акцію, але ж хіба в ній є щось мирне? Кожен сприймає по-своєму, однак, все ж таки, мають існувати якісь какнони, правила - вам так не здається?
- Справа з Іраком проясниться найближчим часом, і тоді побачимо, що ж було метою окупації і чи реалізується демократія в Іраку.
Bійськова операція не є мирним актом, і це трохи нагадує радянську пропаганду, яка казала, що Варшавський договір є договором миру. Але є приклад операцій в Югославії, які були необхідні для захисту людей.
- Після Помаранчевої революції духовним лідером для людей був - Народний президент, проте зараз ставлення народу до цієї постаті різко змінилася і не в кращий бік... Зараз таким лідером називають Юлію Тимошенко... проте, як на мене, то це все дещо відносно. Не здається вам парадоксальною та ситуація, що в наш час існує занадто багато політичних ідеалів, лідерів, проте нема жодного морального... Якщо ви зі мною не згодні, то наведіть приклад тієї постаті, котру б можна було вважажти моральним, духовним лідером?
- Може, такими духовними лідерами є Далай-лама, Папа Іоанн Павло ІІ... Я вважаю, що Президент Ющенко в окремих випадках має бути твердішим і не допускати ситуацій, подібних до історії з його сином. Але, на жаль, ми не можемо влаштувати зміну статі, щоб Тимошенко стала чоловіком, а Ющенко - жінкою, і поміняти їх місцями. Однак було б добре, якби вони між собою співпрацювали.
- Вас не розчаровує те, що сталося з Помаранчевою революцією?
- Все залежить від народу, а не від політиків. Народ тепер може практично все - створити, наприклад, нову партію; люди свідомі того, що, якщо їх щось не влаштовує, вони можуть вийти на Майдан. Люди можуть між собою cконтактуватися, і насправді дуже багато речей стали зрозумілими. Треба шукати початок проблем не в політиках, а в собі.
- Чи варто Україні рватися в ЄС? Чи реально зараз тримати баланс між Європою та Росією?
- Балансування вимагає дуже доброї команди, бо треба, з одного боку пам'ятати про інтереси Росії, з іншого - Америки, і є також третя сила - Євросоюз, в якому також проявляються певні кризові явища. А чи варто Україні "рватися" в ЄС - то залежить від самої України, але точно не варто намагатися увійти в сферу євровалюти. Адже у всіх державах, де ввели євро, люди втратили в коштах, і поки Європейський банк не буде реформований, євро приймати не варто.
- Що ви думаєте про Юлiю Тимошенко? Вона, схоже, теж полюбляє такі собі міні-перформенси...
- Безсумнівно, Тимошенко є найгарнішим політиком в світі.
- А чи збираєтеся ви брати участь як консультант абощо в парламентських виборах в Україні? Кого б ви підтримали?
- Поки що ніхто мені не пропонував, а я сам про це не думав.
- Які політичні технології найбільше вам запам'яталися під час останніх виборів в Польші? Взагалі, як ви вважаєте, що зараз відбувається у світі з так званими демократичними виборами? Чи не збанкрутувала ідея подібних виборів, які перетворилися у суцільний парад політтехнологій?
- В Польщі головну роль у виборах відігравав чорний піар, і мені було прикро, що виборчою кампанією одного з кандидатів керував колишній учасник "Помаранчевої альтернативи". В якийсь момент він став агресивним, відповідно, це призвело до невдачі його кандидата (вищезгадуваного Туска) Ідея демократичних виборів радше здевальвувала, аніж збанкрутувала.
- Проте, все ж таки - чи має право Президент країни поєднувати посаду власне Президента з посадою керівника певної партії?
- Ну, право він, напевно, має, але якщо він хоче бути охоронцем права і бути об'єктивним, то, звичайно, краще, щоб він не був лідером партії.
- Як ви вважаєте, чому в Польщі досі немає своєї Юлії Тимошенко - харизматичної жінки-політика?
- Бо тільки одна така поки що народилась... і, власне, тут, в Україні.
- Якого геппенінгу потребує зараз Україна? А Польща?
- Я думаю, що тільки "гномики" тепер можуть врятувати ситуацію і в Україні, і в Польщі ("гномики" є символами "Помаранчевої альтернативи").
- Який останній фільм справив на вас найбільше враження?
- "Піаніст" Романа Поланського.
На жаль, я вимушений закінчувати наше спілкування. Дякую за запитання і запрощую всіх на акції в п'яти містах України
1-3 листопада - Харків
5-7 листопада - Донецьк
9-11 листопада - Дніпропетровськ
14-16 листопада - Львів
18 листопада - 30 грудня - Київ
Довідка "ТК": Помаранчева альтернатива - легендарний мистецько-політичний рух 80-років у Польщі (виник під час військової диктатури генерала Войцеха Ярузельського). Виник у Вроцлаві під проводом Вольдемара (Майора) Фидриха, найбільш активним був також у Лодзі та Варшаві. ПА виникла в середовищі вроцлавської опозиції (наприклад, Студентський Комітет Солідарності, Рух Нової культури)
Відбувався у формі акцій та гепенінґів, які висміювали комуністичну систему, цензуру і владу. Разом із "Солідарністю" доклалися до повалення комуністичного режиму в Польщі і в цілій Східній Європі, а також до повалення Берлінського муру. Символом Помаранчевої Альтернативи став гном-краснолюдок.
Вoльдемар Майор Фидрих народився 8 квітня 1953 року. Випускник Факультету історії і мистецтвознавства Вроцлавського університету. Відомий у всьому світі як організатор масових заходів та автор численних публікацій. Незалежну діяльність він розпочав у сімдесятих роках. Після виникнення "Солідарності" в серпні 1980 року Майор створив у Вроцлаві "Рух за Нову Культуру". Невдовзі потому, 1981 року, розпочав рух Помаранчевої Альтернативи.
Під час воєнного стану поляки ближче ознайомилися з діяльністю Майора, відомого як "Комендант Фортеці Вроцлав", завдяки створеним ним кольоровим постатям гномів на плямах, якими замальовували заклики проти пануючого режиму. З 1986 році розпочав серію геппенінґів, що триває й дотепер (понад шістдесят до 2005 року), які увійшли в історію під назвою Помаранчева Альтернатива.
За ці акції отримав багато нагород, зокрема, у 1988 році отримав нагороду Солідарності від лондонського видавництва "Пульс" та австрійську нагороду "Polkul". "Винагороджувався" також особливою увагою до себе з боку режимного міністерства внутрішніх справ Польщі, яке уважно спостерігало за Майором Фидрихом і його діяльністю. У березні 1988 року під час геппенінґу, під час якого на вулиці роздавали жіночі гігієнічні прокладки (відзначаючи таким чином Міжнародний жіночий день) - дефіцитний на той час товар - Вальдемара Фидриха заарештували й на три місяці запроторили до в'язниці. Але масові протести призвели до того, що невдовзі його звільнили.
Вальдемар Майор Фидрих від самого початку своєї діяльності він заявляв про захоплення містифікацією. Коли його викликали у призовну військову комісію, він з'явився у військовому мундирі майора. Художник не мав ані найменшого бажання проходити військову службу, виявивши в такий спосіб свій нібито великий ентузіазм, що було розцінено як розумова неадекватність. Коли його попросили виявляти повагу до керівництва, він почав звертатися до співрозмовника як до полковника, називаючи при цьому себе майором. Звідти походить його псевдонім, який залишився й донині...
Зараз Майор викладає в європейських університетах на теми вуличного театру, організовує гепенінґи і пише книжки.
Підготували Олексій Зубенко, Віра Наливана, Ольга Денисенко, "Телекритика"
До гасел комуністів і членів УНА-УНСО, акції яких відбувалися вчора на майдані Незалежності навпереміну, несподівано долучилися й такі: “За мистецтво пасть порвьом!”, “Кожна людина – митець” чи й зовсім провокативне – “Вимагаємо жертв!”, а поруч із Іллічем мирно прижилися Йозеф Бойс та Енді Воргол.
Мистецтво, як відомо, потребує жертв. Революційні митці їх вимагають (Центр сучасного мистецтва)Так відбувалася мистецька акція арт-групи “Р.Е.П.” We will Р.Е.П. you, якою розпочалася серія спільних проектів групи з польським рухом “Помаранчева альтернатива”. “Р.Е.П.” невипадково обрав для своєї акції “червоний день календаря” – як територію концентрації громадської уваги, як кольорове театралізоване тло для свого чорно-білого дійства. Адже і на червоному, і на жовто-блакитному тлі доволі виразно виділялися люди в білих комбінезонах будівельників, чорних окулярах зварювальників, лискучих півтораметрових ковпаках та інших чудернацьких “прикидах”. Сторопіли й бабусі-комуністки, й юнаки з УНСО. “Всі вони взяли участь у нашій акції, саме ми очолили колони маніфестантів”, – радіє один із “р.е.п.ерів” і безпосередній учасник акції Микита Кадан, до якого “Газета” зателефонувала буквально через декілька хвилин після завершення акції. “Вона пройшла геніально!” – митець у захопленні.
Нагадаємо, що група “Р.Е.П.” (Революційний Експериментальний Простір) виникла стихійно: її створили на взірець історичного “ЛЕФу” під час революції на майдані Незалежності молоді художники з різних міст України. Через рік після відомих усім подій групу вже визнали як нову хвилю українського мистецтва. Концепція “Р.Е.П” – актуальне мистецтво в актуальному середовищі, культурна інтервенція й окупація незвичних для художників і глядачів просторів (метро, пляж, ринок). За рік художники групи провели низку виставок у таких галереях, як Центр сучасного мистецтва при НаУКМА, L-Art, “ЦЕХ”, “РА”, “Ріджина” (Москва) та більш ніж десять вуличних акцій і перформенсів. Багато в чому український “Р.Е.П.” виявився дивним чином близьким і відомій уже українцям польській “Помаранчевій альтернативі” – соціально-художній ініціативі, що виникла на піку діяльності руху “Солідарність”. “Помаранчевій альтернативі” та її харизматичному лідерові Вальдемару Фридриху “Майору” завжди вдавалося привертати увагу до суспільної сторони мистецтва через гепенінг, декларацію свободи, через іронію та позірну непричетність до проблем у сфері “політичних справ”. Цей ігровий вимір у поєднанні з протестною логікою руху від самого свого виникнення і дотепер спонукав молодь у Польщі та за кордоном боротися із сірістю та маразмом повсякдення.
Наприкінці минулого року, напередодні “третього” туру президентських виборів, “Помаранчева альтернатива” разом із лідером побувала в Україні, організувавши “шоколадний гепенінг” із поїданням голів обох кандидатів – ласували шоколадними кандидатами і львів’яни. А тепер “Помаранчева альтернатива” виступила зі своїми однодумцями в Києві: митці намагаються таким чином привернути увагу суспільства до актуальних проблем сучасної культури, на “революційному тлі” здійснити й власну – культурну – революцію.
Лідія Мельник
Copyright (c) 2004- Konread (Konrad Redel)
