Гімн Помаранчевої революції - "Разом нас багато - нас не подолати!", який супроводжував ті події, можете послухати у форматі mp3 на сторінці:
Кореспонденція Майора з України - Київ 29.12.2004
Зараз в Києві.
Приїхав сюди з групою з вісімнадцяти Краснолюдків. Виїхали з Варшави від Палацу Культури та Науки. День перед тим з того самого Палацу ми спустили Помаранчевий Прапор, який був завдовжки сто, може вісімдесят метрів. Автобус був покритий помаранчевим кольором. Всередині автобусу, в багажниках зберігалися матеріали, що служать нашій революції. Тисяча помаранчевих шапок. Шапок Помаранчевої Альтернативи. В багажнику були теж дві шоколадні голови - подоби двох кандидатів у президенти України. Обидві з чорного шоколаду. Колір помаранчевий у цьому випадку є нейтральним кольором. Україна, як відомо, поділилася на два кольори - помаранчевий і синій. Один є планетарним, презентує схід сонця, другий - космічний. Україна поділилася психологічно - на людей, які прагнуть змін, і тих, хто бояться. Тому сьогодні маємо революцію. Важливим елементом у нашій революції є спокій і брак агресії. Дотепер революції не мали такого перебігу. Французька і російська мають кров на руках. Тут - мир. Веземо з собою вовну, від самого початку на спицях в'яжемо шалик, помаранчевий шалик. Він має тут відіграти головну роль. Історія шалика дуже цікава. Перший рядок у Варшаві зробила Руслана, відома сьогодні у цілому світі співачка, справжня муза революції.
 Фото 1: Руслана Лижичко починає перший рядок помаранчевого шалика - Варшава, 13.12.2004 |
 Фото 2: Шалик повертається до Руслани через 2 тижні - Київ 24.12.2004 |
Вона прийшла до намету біля посольства України у Варшаві, де вдень і вночі на знак солідарності з Україною живуть студенти, несучи символічну сторожу. Руслана зробила перший рядок, наступні - краснолюдки, які їхали автобусом, а також на кожній зупинці в кожному місці давали в'язати на спицях людям, яким казали, що шалик в Києві Руслана подарує Ющенку. Нашому Президентові. Крім шалика і голів, ми також везли кількасот метрів помаранчевої тканини, на якій люди писали побажання від мешканців Варшави, потім Любліна, після перетину кордону ми заїхали до Львова, Тернополя, Хмельницького, Вінниці, щоб врешті-решт опинитися в Києві. Смішна була історія з головами. Голова Ющенка через вибоїни на дорогах тріснула. З головою його конкурента сталося дещо інше.
 Фото 3: Помаранчеве ТБ під час хепенінгу - Київ 24.12.2004 |
 Фото 4: Шоколадна голова і зростаючий на очах шалик - Київ 24.12.2004 |
У Тернополі під час хепенінгу з'їли ніс, у Хмельницькому відгризено вуха, у Вінниці лишилася її четвертина. У Києві на Майдані дійшло до остаточного канібалізму. Полотно тим часом вкрили підписи, кільканадцять тисяч людей написали фломастерами побажання. Чотириста метрів полотна прикрасили тротуар неподалік міста революції, яке знаходиться у центрі Києва (наметове містечко). Найцікавішим виявився п’ятнадцятиметровий шалик, який зробили мешканці тих міст під час хепенінгів. Це було в неділю у день виборів. Після восьмої години, коли виборчі дільниці вже було зачинено, на Майдані з'явилося близько 100 тисяч людей. З'явилася також і Руслана. Ми увійшли на сцену і під аплодисменти передали цей шалик Руслані. По закінченню передачі перед тим, як зійти зі сцени, крикнули: Ющенко не тільки президент України, а також наш Президент Польщі, Європи і вільних людей цілого світу. Майданом закрутило. Потім ми зійшли вниз.
-Навіть не уявляєте, яким цінним є цей шалик!
На приїзд вибраного президента люди чекали до четвертої ранку. Приїхав цілий його штаб, на сцені з'явилося багато постатей. Несподівано ми побачили також Руслану з величезним шаликом. Дісталася до мікрофону і розповіла історію шалика. Ющенко взяв шалик, подав його людям на сцені, на знак єдності всі його розправили. Я вірив власним очам, але раніше не вірив, що таке може статися. Заспівали гімн України.
 Фото 5: Церемонія вручення шалика Віктору Ющенку, у день після виборів - Київ 27.12.2004 |
 Фото 6: Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко з шаликом - Київ 27.12.2004 |
Розумів, що моє життя мало сенс, що робив багато вдалих акцій, що опиняюся з праведного боку, але в Польщі Помаранчева Революція ніколи не виграла, сьогодні маємо корупцію, є багато зла, балагану і людської пасивності. Коли співали гімн, ті хто на сцені тримали одну руку біля серця, другою тримали шалик, - тоді зрозумів вимір нашої перемоги.
З повагою,
Майор
Copyright (c) 2004- Konread (Konrad Redel)
